налупити
НАЛУПИТИ, луплю, лупиш; мн. налуплять; док., перех., розм. 1. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості.
2. Висидіти (про птахів); // вульг. Народити (про людей). - Помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Л. Янов., І, 1959, 347).
3. розм. Сильно побити кого-небудь. Хотів [Микита] вискочити з рову та й скільки духу гнати, не озираючись. Побоявся тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (Вас., І, 1959, 269).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налуплю | налупимо |
2 особа | налупиш | налупите |
3 особа | налупить | налуплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | налупив | налупили |
Жіночий рід | налупила | |
Середній рід | налупило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налупімо | |
2 особа | налупи | налупіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | налупивши |