наляканий
НАЛЯКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до налякати. Щуренко захропів і тут же, наляканий власним хропінням, прокинувся (Томч., Готель.., 1960, 27); Діти зовсім притихли, налякані її словами, молитвою, а найбільше тим, що баба візьме та й все розкаже батькові (Стельмах, І, 1962, 210).
2. у знач. прикм. Який виражає переляк. Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Гр., І, 1963, 242); Панас не знає, куди діти налякані очі, водить ними по долівці (Ю. Янов., IV, 1959, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наляканий | налякана | налякане | налякані |
Родовий | наляканого | наляканої | наляканого | наляканих |
Давальний | наляканому | наляканій | наляканому | наляканим |
Знахідний | наляканий, наляканого | налякану | налякане | налякані, наляканих |
Орудний | наляканим | наляканою | наляканим | наляканими |
Місцевий | на/у наляканому, наляканім | на/у наляканій | на/у наляканому, наляканім | на/у наляканих |