напереміну
НАПЕРЕМІНУ, НАВПЕРЕМІНУ, присл.. розм. Те саме, що наперемінку, навперемінку. То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Кобр., Вибр., 1954, 29); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Збан., Єдина, 1959, 218).