напитувати
НАПИТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПИТАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Розпитуючи, шукати, знаходити кого-, що-небудь. Заходили [брати] в села, напитували собі служби (Н.-Лев., III, 1956, 289); Зупинився Запорожець в готелі, але, оформившись на заводі, почав напитувати собі приватну квартиру (Бурл., Напередодні, 1956, 213); В Заріччі Антон напитав лісу на хату (Чорн., Потік.., 1956, 4); - Напитав я, значить, собі до хати господарку. Вона і зараз у мене живе (Логв., Давні рани, 1961, 106).
Напитати лиха (біди, горя, клопоту і т. ін.) - діючи у який-небудь спосіб, зазнати чогось небажаного, неприємного. - Коли б ще лиха собі не напитав, бо на кордоні не вільно стріляти (Коцюб., І, 1955, 220); - Брат був жонатий, - каже він. - Дітей було у нього троє; Гадав добро зробити їм. Та напитав біди лихої (Тарн., З дал. дороги, 1961, 301).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напитую | напитуємо |
2 особа | напитуєш | напитуєте |
3 особа | напитує | напитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напитуватиму | напитуватимемо |
2 особа | напитуватимеш | напитуватимете |
3 особа | напитуватиме | напитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напитував | напитували |
Жіночий рід | напитувала | |
Середній рід | напитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напитуймо | |
2 особа | напитуй | напитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | напитуючи | |
Минулий час | напитувавши |