НАПРОЧУД, присл. 1. Надзвичайно, дуже; навдивовижу. Погода була напрочуд гарна (Фр., V, 1951, й); Мій супутник виявився напрочуд говірким і товариським дідом (Збан., Малин, дзвін, 1958, 5).
2. Дуже добре, чудово. Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (Граб., І, 1959, 413).