напущений
НАПУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напустити 5. Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (Вас., IV, 1960, 29); На ній був сірий просторий плащ, з-під якого визирали широкі ногавиці білих полотняних штанів, напущені на червоні сап'янці (Добр., Очак. розмир, 1965, 310).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напущений | напущена | напущене | напущені |
Родовий | напущеного | напущеної | напущеного | напущених |
Давальний | напущеному | напущеній | напущеному | напущеним |
Знахідний | напущений, напущеного | напущену | напущене | напущені, напущених |
Орудний | напущеним | напущеною | напущеним | напущеними |
Місцевий | на/у напущеному, напущенім | на/у напущеній | на/у напущеному, напущенім | на/у напущених |