насельник
НАСЕЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення; // перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Жуки-чорниші та їх личинки.. - це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (Колг. Укр., З, 1957, 39); Вони [стафілококи і стрептококи] є постійними насельниками шкіри людини (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | насельник | насельники |
Родовий | насельника | насельників |
Давальний | насельникові, насельнику | насельникам |
Знахідний | насельника | насельників |
Орудний | насельником | насельниками |
Місцевий | на/у насельнику, насельникові | на/у насельниках |
Кличний | насельнику | насельники |