наспівати
НАСПІВАТИ1, аю, аєш, недок., НАСПІТИ, ію, ієш і діал. НАСПІНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Ставати спілим, достиглим (про плоди, злаки і т. ін.). Полуниці вже наспіли (Сл. Гр.); Оце наспінуть полуниці. Насуне миру - повен ліс... За тим наспінуть - терен, груші (Манж., Тв., 1955, 123).
2. неперех. Надходити, наближатися, розпочинатися, наступати (про час, пору і т. ін.). Ганна брала лопату й копала годину чи дві, доки наспівав час бігти до телят (Ю. Янов., Мир, 1956, 33); Була весна, і саме наспіли релігійні свята (Донч., VI, 1957, 610).
3. неперех., розм. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. своєчасно, в потрібний момент). З першими водами стали наспівати у Київ дружини всуміш із човнами купців (Оп., Іду.., 1958, 366); Тяжка й незабутня була це хвилина, коли до них наспіла вістка, що їх син вже одружився (Коб., II, 1956, 266); Секретар партколективу будівництва наспів на цей час до гурту й почув останню фразу (Ле, Міжгір'я, 1953, 386).
4. перех. Те саме, що доганяти. Один Барило брово йшов, і втома його не брала; неначе кішка, здиравсь він на дерева і оглядав, чи не наспіва погоня (Стор., І, 1957, 389).
НАСПІВАТИ2 див. наспівувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наспіваю | наспіваємо |
2 особа | наспіваєш | наспіваєте |
3 особа | наспіває | наспівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наспіватиму | наспіватимемо |
2 особа | наспіватимеш | наспіватимете |
3 особа | наспіватиме | наспіватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наспівав | наспівали |
Жіночий рід | наспівала | |
Середній рід | наспівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наспіваймо | |
2 особа | наспівай | наспівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наспіваючи | |
Минулий час | наспівавши |