небо
НЕБО, а, с. 1. Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола. Уже зірниця На небі ясно зайнялась (Шевч., II, 1953, 310); Високо-високо на темному небі сіяла велика ясна зоря (Л. Укр., III, 1952, 731); В провулках, поміж тинами, клубочилася темрява, але небо було світле і зоряне (Тют., Вир, 1964, 8); * У порівн. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво (Н.-Лев., II, 1956, 264).
@ Висіти між небом і землею див. висіти; Зводити (звести, знімати і т. ін. ) очі до неба - спрямовувати свій погляд уверх. Вона знов зняла очі до неба, проказуючи молитву (Коцюб., І, 1955, 279); Зірки з неба хапати (знімати, здіймати, діставати і т. ін. ) див. зірка; Манна з неба див. манна; На сьомому небі [перебувати, бути і т. ін. ] - хто-небудь дуже задоволений, безмежно щасливий. По всьому видно було, що він зараз перебував на сьомому небі (Речм., Весн. грози, 1961, 156); - Приїхав додому, місця не знаходжу, мама, правда, радіє, щаслива, на сьомому небі..! (Гончар, Тронка, 1963, 72); [Наче (мов, як і т. ін. )] з неба впасти (звалитися): а) несподівано, раптово з'явитися. [Любов:] Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали! (Л. Укр., II, 1951, 72); - Даньку! Звідки ж ти? - з радісним переляком у голосі вигукнула вона, вражена його несподіваною появою. - З неба звалився, пожартував Данько і, сплигнувши з коня, наблизився до дівчини (Гончар, II, 1959, 88); б) легко дістатися кому-небудь. - У вас світла хата? - Світла, світла, - втрутилася Вінцусиха, - їм нова хата як з неба впала (Мур., Бук. повість, 1959, 44); в) хто-небудь не може зрозуміти, осмислити чого-небудь. [Горлов:] Ти що, з неба впав? Командир танкового корпусу хто у нас? Балда, дурень. Тому його й побили (Корн., II, 1955, 64); Небо коптити див. коптити; (Небу, небові, на небі) жарко буде (стане, стало і т. ін. ) див. жарко; Під відкритим (одкритим, голим і т. ін. ) небом див. відкритий, голий; Попасти пальцем у небо - зробити або сказати що-небудь невлад, помилитися у поясненні чи визначенні чогось. [Любов:] От уже попали, вибачайте, пальцем у небо! (Л. Укр., II, 1951, 17); Коваль слухав уважний і врешті, саме як дійшла [Катря] до того, що Дорошенко про заробітчан казав, крекнув і перепинив мову. - Еге ж, якраз попав пальцем у небо! - аж сплюнув Юхим (Головко, II, 1957, 201); Просто неба див. просто; Хай (хоч) каміння з неба [падає] - за будь-яких обставин; що б там не було. Хай каміння з неба, а на весняного Миколи треба бути там [у Каховці]! (Гончар, Таврія, 1952, 5); Весна була несприятлива, капризна, посушлива і викликала тривогу.. Тоді Макар Онисимович [Посмітний] спокійно сказав: - Хай каміння з неба падає, а в колгоспі врожай буде! (Вишня, II, 1956, 16); Як (мов, немов і т. ін. ) грім з [ясного] неба див. грім; Як манни з неба чекати (ждати, бажати і т. ін. ) див. манна.
2. За релігійними уявленнями - місце перебування богів, ангелів, святих; потойбічний світ, рай. - Не покину тебе ніколи і другої не свататиму.. - Забожись, заприсягнись перед небом, - сказала Лукина (Н.-Лев., III, 1956, 338); [Єпископ:] Не треба плакати, хоч би померла дитина ваша, - їй велике щастя на небі приготоване (Л. Укр., II, 1951, 226); - Коли навіть пан бог з святого неба не хоче зглянутись над мужиком, то ні від кого рятунку не жди (Стельмах, І, 1962, 182).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | небо | небеса |
Родовий | неба | небес |
Давальний | небу | небесам |
Знахідний | небо | небеса |
Орудний | небом | небесами |
Місцевий | на/у небі | на/у небесах |
Кличний | небо | небеса |