недовершений
НЕДОВЕРШЕНИЙ, а, е. Не остаточно закінчений; незавершений. Одкрита полонина, де будується нове місто, подібне до руїни своїми недокінченими безверхими хатами, недовершеними храмами (Л. Укр., І, 1951, 445); Андрій притримав коней, і віз зупинився біля недовершеної скирти (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 562); // перен. Недосконалий, невикінчений. Хай ті переклади, на наш сьогоднішній погляд, недовершені, але велике їх культурно-громадське значення безперечне (Рильський, III, 1956, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недовершений | недовершена | недовершене | недовершені |
Родовий | недовершеного | недовершеної | недовершеного | недовершених |
Давальний | недовершеному | недовершеній | недовершеному | недовершеним |
Знахідний | недовершений, недовершеного | недовершену | недовершене | недовершені, недовершених |
Орудний | недовершеним | недовершеною | недовершеним | недовершеними |
Місцевий | на/у недовершеному, недовершенім | на/у недовершеній | на/у недовершеному, недовершенім | на/у недовершених |