недопалок
НЕДОПАЛОК, лка, ч., розм. 1. Те саме, що недокурок. Гірник докурив цигарку, але недопалок не кинув на підлогу (Ткач, Черг. завдання, 1951, 33).
2. чого, від (од) чого. Неспалена частина чого-небудь. Підійшов вусатий сторож, підмів забутий Арсеном недопалок сірника (Дмит., Розлука, 1957, 49); Я враз побачив там [у паламарці] на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Мик., II, 1957, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недопалок | недопалки |
Родовий | недопалка | недопалків |
Давальний | недопалкові, недопалку | недопалкам |
Знахідний | недопалок | недопалки |
Орудний | недопалком | недопалками |
Місцевий | на/у недопалку | на/у недопалках |
Кличний | недопалку | недопалки |