недочувати
НЕДОЧУВАТИ, аю, аєш, недок., НЕДОЧУТИ, ую, уєш, док. 1. тільки недок., неперех. Погано чути, бути глухуватим. - Добрий день вам, отче! - сказала [пані] голосно, знаючи, що о. Нестор троха [трохи] недочуває (Фр., VII, 1951, 36); - Ти що, недочувати вже на старості літ почав? (Смолич, Мир.., 1958, 65).
2. перех. і без додатка. Погано чути сказане, не чути всього. Роман і зараз недочув дівочого слова (Стельмах, Хліб.., 1959, 480); Рипнули двері, увійшла Антоніна. - Місто якесь забрали, та недочула (Довж., І, 1958, 330).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | недочуваю | недочуваємо |
2 особа | недочуваєш | недочуваєте |
3 особа | недочуває | недочувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | недочуватиму | недочуватимемо |
2 особа | недочуватимеш | недочуватимете |
3 особа | недочуватиме | недочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | недочував | недочували |
Жіночий рід | недочувала | |
Середній рід | недочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | недочуваймо | |
2 особа | недочувай | недочувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | недочуваючи | |
Минулий час | недочувавши |