недієздатний
НЕДІЄЗДАТНИЙ, а, е. 1. Нездатний до діяльності.
2. юр. Позбавлений здатності самостійно здійснювати дії юридичного характеру і нести відповідальність за них.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недієздатний | недієздатна | недієздатне | недієздатні |
Родовий | недієздатного | недієздатної | недієздатного | недієздатних |
Давальний | недієздатному | недієздатній | недієздатному | недієздатним |
Знахідний | недієздатний, недієздатного | недієздатну | недієздатне | недієздатні, недієздатних |
Орудний | недієздатним | недієздатною | недієздатним | недієздатними |
Місцевий | на/у недієздатному, недієздатнім | на/у недієздатній | на/у недієздатному, недієздатнім | на/у недієздатних |