неохайний
НЕОХАЙНИЙ, а, е. Який не дотримується чистоти, порядку або має неакуратний, брудний вигляд. З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (Коцюб., І, 1955, 26); Завжди [Саня] неохайний, невмитий, з чорними, як вугляний пил, руками (Коп., Сон. ранок, 1951, 105); Княгиня Ольга побачила бідність Константинополя, гидоту й бруд, які звичайно заводяться у пихатого, але неохайного господаря (Скл., Святослав, 1959, 169); // у знач. ім. неохайні, них, мн. Люди, що не дотримуються чистоти, порядку. Нещадно ганяла [Шура] неохайних за немиті руки, за нестрижені чуби, за брудні казанки (Гончар, III, 1959, 194); // Наспіх, недбало зроблений, виконаний. Неохайна робота.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неохайний | неохайна | неохайне | неохайні |
Родовий | неохайного | неохайної | неохайного | неохайних |
Давальний | неохайному | неохайній | неохайному | неохайним |
Знахідний | неохайний, неохайного | неохайну | неохайне | неохайні, неохайних |
Орудний | неохайним | неохайною | неохайним | неохайними |
Місцевий | на/у неохайному, неохайнім | на/у неохайній | на/у неохайному, неохайнім | на/у неохайних |