неправда
НЕПРАВДА, и, ж. 1. Те, що суперечить правді, істині; брехня; протилежне правда.[Прісцілла:] Неправди я казать тобі не хочу, а правду перемовчать не здолаю (Л. Укр., II, 1951, 342); Василько й сам незчувся, як сказав неправду (Донч., V, 1957, 22); // у знач. присудк. сл. Доря почув холодок в тілі. - Неправда... ти все жартуєш... (Коцюб., II, 1955, 378); - Тут всі комсомольці, - сказав молодий учитель Сергій Гомон, коли поліцаї виводили вчительку. - Неправда, я не комсомолець (Довж., І, 1958, 295).
2. Несправедливі, нечесні, шахрайські вчинки; обман. [Марина:] Багато татко людям чинив неправди (Кроп., V, 1959, 552); Пан знову хоче її [землю] відібрати, почав судитися і, видко, неправдою та брехнею відсудить її (Стельмах, І, 1962, 247); // Несправедливість у людських стосунках. Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить (Шевч., І, 1963, 262); Йде він війною на саму неправду людську. На батрацтво своє гірке (Гончар, II, 1954, 435).
[Усякими і т. ін. ] правдами й неправдами - будь-якими засобами. Не ждав [інженер], поки міністерство пришле йому гарних працівників: він сам їх.. шукав і правдами й неправдами перетягав на свій завод (Загреб., Спека, 1961, 53); Дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Крот., Сини.., 1948, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неправда | неправди |
Родовий | неправди | неправд |
Давальний | неправді | неправдам |
Знахідний | неправду | неправди |
Орудний | неправдою | неправдами |
Місцевий | на/у неправді | на/у неправдах |
Кличний | неправдо | неправди |