несамовито
НЕСАМОВИТО. Присл. до несамовитий. Івась несамовито закричав, схопився і кинувся до дверей (Мирний, І, 1954, 272); Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині (Донч., Дочка, 1950, 22); Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (Хижняк, Килимок, 1961, 6).