обарвлений
ОБАРВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обарвити. Тонко попискував під ногами сніжок, обарвлений рожевими фарбами досвітку і скутий морозом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 46); Сорочка на ній - латка на латці.. І спідничина в бузину обарвлена... (Головко, І, 1957, 199); Тодішній актор, не обарвлений гримом, костюмом, штучним світлом, мусив бути.. і сильним, і гарним (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 197).
2. у знач. прикм. Який має певне забарвлення; забарвлений. Обарвлена частина шкірки цитрусових.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обарвлений | обарвлена | обарвлене | обарвлені |
Родовий | обарвленого | обарвленої | обарвленого | обарвлених |
Давальний | обарвленому | обарвленій | обарвленому | обарвленим |
Знахідний | обарвлений, обарвленого | обарвлену | обарвлене | обарвлені, обарвлених |
Орудний | обарвленим | обарвленою | обарвленим | обарвленими |
Місцевий | на/у обарвленому, обарвленім | на/у обарвленій | на/у обарвленому, обарвленім | на/у обарвлених |