обвішаний
ОБВІШАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвішати. В просторій молдаванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (Коцюб., І, 1955, 228); // обвішано, безос. присудк. сл. Обвішано на ніч тюрму замками, сторожа на варті - тихо (Вас., І, 1959, 247).
2. у знач. прикм. Який обвішався чим-небудь. Клекоче станція. Снують, поблискують рясно обвішані зброєю махновці (Гончар, II, 1959, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обвішаний | обвішана | обвішане | обвішані |
Родовий | обвішаного | обвішаної | обвішаного | обвішаних |
Давальний | обвішаному | обвішаній | обвішаному | обвішаним |
Знахідний | обвішаний, обвішаного | обвішану | обвішане | обвішані, обвішаних |
Орудний | обвішаним | обвішаною | обвішаним | обвішаними |
Місцевий | на/у обвішаному, обвішанім | на/у обвішаній | на/у обвішаному, обвішанім | на/у обвішаних |