обеззброєний
ОБЕЗЗБРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обеззброїти. Загони Берзина і Ремньова були обеззброєні (Скл., Легенд. начдив, 1957, 27); Хлопець дивився на неї, почуваючи себе обеззброєним її ласкавими словами (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 406); "Бурчій", обеззброєний цифрами Гавриша і його молодечим запалом, мовчав (Коцюба, Нові береги, 1959, 207); // у знач. прикм. До Богуна підвели десяток спішених і обеззброєних уланів (Кач., II, 1958, 457); Вона.. скорчила таку смішну міну, що Лариса, яка вже готова була розсердитись, одразу ж виявилась обеззброєною (Руд., Остання шабля, 1959, 32); // обеззброєно, безос. присудк. сл. Було обеззброєно варту переяславського концтабору і випущено на волю майже половину приречених на смерть в 'язнів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обеззброєний | обеззброєна | обеззброєне | обеззброєні |
Родовий | обеззброєного | обеззброєної | обеззброєного | обеззброєних |
Давальний | обеззброєному | обеззброєній | обеззброєному | обеззброєним |
Знахідний | обеззброєний, обеззброєного | обеззброєну | обеззброєне | обеззброєні, обеззброєних |
Орудний | обеззброєним | обеззброєною | обеззброєним | обеззброєними |
Місцевий | на/у обеззброєному, обеззброєнім | на/у обеззброєній | на/у обеззброєному, обеззброєнім | на/у обеззброєних |