обеліск
ОБЕЛІСК, а, ч. Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (Кучер, Чорноморці, 1956, 433); Високо в небо піднявся обеліск над могилою Невідомого солдата, біля якої горить вічний вогонь (Веч. Київ, 22.XII 1967, 1); * Образно. Кипариси здіймали до неба чорні обеліски (Тулуб, Людолови, II, 1957, 128); * У порівн. Студенти розступились, і великий, як обеліск, студент стояв між двома рядами (Н.-Лев., І, 1956, 337).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обеліск | обеліски |
Родовий | обеліска | обелісків |
Давальний | обеліскові, обеліску | обеліскам |
Знахідний | обеліск | обеліски |
Орудний | обеліском | обелісками |
Місцевий | на/у обеліску | на/у обелісках |
Кличний | обеліску | обеліски |