обкарнаний
ОБКАРНАНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обкарнати. Стовбур, мабуть, добре обкарнаний, знову стрімголов нісся серединою могутнього потоку (Донч., III, 1956, 361).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обкарнаний | обкарнана | обкарнане | обкарнані |
Родовий | обкарнаного | обкарнаної | обкарнаного | обкарнаних |
Давальний | обкарнаному | обкарнаній | обкарнаному | обкарнаним |
Знахідний | обкарнаний, обкарнаного | обкарнану | обкарнане | обкарнані, обкарнаних |
Орудний | обкарнаним | обкарнаною | обкарнаним | обкарнаними |
Місцевий | на/у обкарнаному, обкарнанім | на/у обкарнаній | на/у обкарнаному, обкарнанім | на/у обкарнаних |