обкувати
ОБКУВАТИ1див. обковувати.
ОБКУВАТИ2, ує, док., перех., розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю). Нехай соловейко гніздо в 'є, а сива зозуленька обкує (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обкую | обкуємо |
2 особа | обкуєш | обкуєте |
3 особа | обкує | обкують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обкував | обкували |
Жіночий рід | обкувала | |
Середній рід | обкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обкуймо | |
2 особа | обкуй | обкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | обкувавши |