облюбований
ОБЛЮБОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до облюбувати. Стьопа повів усіх хлопців аж у найдальший куток саду, де вже було ним облюбоване місце для "водокачки" (Головко, І, 1957, 191); Один [сквер] був облюбований хатніми робітницями, що вивозили в колясках немовлят (Руд., Остання шабля, 1959, 105); Працюючи в парі, кожен з них [льотчиків] має свій облюбований прийом нападу (Ле, Клен. лист, 1960, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | облюбований | облюбована | облюбоване | облюбовані |
Родовий | облюбованого | облюбованої | облюбованого | облюбованих |
Давальний | облюбованому | облюбованій | облюбованому | облюбованим |
Знахідний | облюбований, облюбованого | облюбовану | облюбоване | облюбовані, облюбованих |
Орудний | облюбованим | облюбованою | облюбованим | облюбованими |
Місцевий | на/у облюбованому, облюбованім | на/у облюбованій | на/у облюбованому, облюбованім | на/у облюбованих |