обметаний
ОБМЕТАНИЙ, а, е, 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обметати. * Образно. Якась лагідна радість ворушилася біля серця дівчини, .. і навіть непривітні, грубо обметані зморшками очі Корнія Безбородька не руйнували її гадок (Стельмах, І, 1962, 148).
2. у знач. прикм., розм. Який має великий життєвий досвід; бувалий. Шенчик - бувала, обметана.. людина, сторожка, хитра й лукава (Коч., І, 1956, 139).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обметаний | обметана | обметане | обметані |
Родовий | обметаного | обметаної | обметаного | обметаних |
Давальний | обметаному | обметаній | обметаному | обметаним |
Знахідний | обметаний, обметаного | обметану | обметане | обметані, обметаних |
Орудний | обметаним | обметаною | обметаним | обметаними |
Місцевий | на/у обметаному, обметанім | на/у обметаній | на/у обметаному, обметанім | на/у обметаних |