обміркування
ОБМІРКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обміркувати. Згодом прийшло врівноваження після обміркування на самоті тієї давньої події (Ле, Право.., 1957, 261); Цю саме ціль хотів би я.. піддати вашому обміркуванню (Фр., VI, 1951, 212); Друзі вдалися до всебічного обміркування шлюбу Данила і Тосі (Смолич, Мир.., 1958, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обміркування | обміркування |
Родовий | обміркування | обміркувань |
Давальний | обміркуванню | обміркуванням |
Знахідний | обміркування | обміркування |
Орудний | обміркуванням | обміркуваннями |
Місцевий | на/у обміркуванні | на/у обміркуваннях |
Кличний | обміркування | обміркування |