обнятий
ОБНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обняти. Тут же на сході комета горить, Грізно глядить на наш край, сном обнятий (Фр., XIII, 1954, 132); Біля казана, обнятого веселим вогнем, порається ось ця теперішня моя господиня - Марфа Тур (Вол., Самоцвіти, 1952, 4); А сам я радісний такий Ходив-бродив удвох із братом, Так само радістю обнятим (Рильський, Поеми, 1957, 160).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обнятий | обнята | обняте | обняті |
Родовий | обнятого | обнятої | обнятого | обнятих |
Давальний | обнятому | обнятій | обнятому | обнятим |
Знахідний | обнятий, обнятого | обняту | обняте | обняті, обнятих |
Орудний | обнятим | обнятою | обнятим | обнятими |
Місцевий | на/у обнятому, обнятім | на/у обнятій | на/у обнятому, обнятім | на/у обнятих |