обозний
ОБОЗНИЙ, а, е, військ. 1. Належний до обозу (у 2 знач.). Призвали мене у солдати, в кінний запас. Був я уже в літах, годував обозних коней (Горд., Цвіти.., 1951, 9); Крім цих 40 тис., в армії [польській] було кілька тисяч озброєних і здатних до бойових дій обозних слуг (Іст. УРСР, І, 1959, 231); // Який служить в обозі. - Готуйсь! - почулася команда обозного офіцера (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22); // у знач. ім. обозний, ного, ч. Той, хто служить в обозі. Чи міг думати тоді оцей Оленчук, трясучись непомітним обозним у відступаючім війську, що мине рік і стане він уже провідником для залізних регулярних частин..? (Гончар, II, 1959, 415).
2. у знач. ім. обозний, ного, ч. Виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст. Генеральний обозний послався віддавати накази, і за півгодини на краю вузького шляху.. лаштувалась уже грізна батава (Стар., Облога.., 1961, 34); Він посідав значну та високу посаду полкового обозного лейстрових козаків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обозний | обозна | обозне | обозні |
Родовий | обозного | обозної | обозного | обозних |
Давальний | обозному | обозній | обозному | обозним |
Знахідний | обозний, обозного | обозну | обозне | обозні, обозних |
Орудний | обозним | обозною | обозним | обозними |
Місцевий | на/у обозному, обознім | на/у обозній | на/у обозному, обознім | на/у обозних |