обрамлення
ОБРАМЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамляти. Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (Дерев. зодч. Укр., 1949, 58).
2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. На Софії була чорна сукня з коштовної тканини і чорна шаль, в обрамленні якої обличчя її видавалося блідішим, ніж звичайно (Шиян, Гроза.., 1956, 18); В орнаменті обрамлення входу ви побачите плоди родючої української землі (Вол., Наддн. висоти, 1953, 147).
3. спец. Початкова і завершальна композиційні частини твору, що є ніби рамкою для інших його частин. П 'ятий, заключний розділ поеми є продовженням вступу, а в цілому вони є обрамленням до основної розповіді (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 332).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрамлення | обрамлення |
Родовий | обрамлення | обрамлень |
Давальний | обрамленню | обрамленням |
Знахідний | обрамлення | обрамлення |
Орудний | обрамленням | обрамленнями |
Місцевий | на/у обрамленні | на/у обрамленнях |
Кличний | обрамлення | обрамлення |