обурено
ОБУРЕНО. Присл. до обурений12. Старов обурено протестував, але його не слухали (Ільч., Серце жде, 1939, 191); -Бандити! - обурено сказав Драга. - Ви чуєте, що вони пишуть? (Кучер, Чорноморці, 1956, 99); * Образно. Вітер віяв, не вщухав, Навпаки - обурено пролетів по всьому саду (Тич., II, 1957, 26).