обцілований
ОБЦІЛОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обцілувати. І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум 'я, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (Гончар, Тронка, 1963, 8); * Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (Мал., За.. морем, 1950, 163).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обцілований | обцілована | обціловане | обціловані |
Родовий | обцілованого | обцілованої | обцілованого | обцілованих |
Давальний | обцілованому | обцілованій | обцілованому | обцілованим |
Знахідний | обцілований, обцілованого | обціловану | обціловане | обціловані, обцілованих |
Орудний | обцілованим | обцілованою | обцілованим | обцілованими |
Місцевий | на/у обцілованому, обцілованім | на/у обцілованій | на/у обцілованому, обцілованім | на/у обцілованих |