обчухраний
ОБЧУХРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обчухрати. Посеред хлібів біліла розвалена залізнична будка, навколо якої стирчали обчухрані снарядами стовбури дерев (Гончар, III, 1959, 23); - А ото, - я показала на обчухраного молодого бука, - а ото ваша ганьба (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 153); * Образно. - Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне. Вселюдське замовчиш - обчухраним зростеш (Тич., II, 1957, 121); // обчухрано, безос. присудк. сл. Хата.. з усіх боків лободою заросла. А біля порога на лободі листя обчухрано... (Руд., Вітер.., 1958, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обчухраний | обчухрана | обчухране | обчухрані |
Родовий | обчухраного | обчухраної | обчухраного | обчухраних |
Давальний | обчухраному | обчухраній | обчухраному | обчухраним |
Знахідний | обчухраний, обчухраного | обчухрану | обчухране | обчухрані, обчухраних |
Орудний | обчухраним | обчухраною | обчухраним | обчухраними |
Місцевий | на/у обчухраному, обчухранім | на/у обчухраній | на/у обчухраному, обчухранім | на/у обчухраних |