обшматаний
ОБШМАТАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обшматати; // у знач. прикм. Теодосій стояв перед Данилом у обшматаній шапці і подертому кафтані (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 490).
2. у знач. прикм. Який має на собі дуже подертий, пошматований одяг; обшарпаний. Очима великими [Яшко] уп 'явся в обшарпану постать.. Підійшов ближче - так, Мирон. Обшматаний, худий (Головко, І, 1957, 133).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обшматаний | обшматана | обшматане | обшматані |
Родовий | обшматаного | обшматаної | обшматаного | обшматаних |
Давальний | обшматаному | обшматаній | обшматаному | обшматаним |
Знахідний | обшматаний, обшматаного | обшматану | обшматане | обшматані, обшматаних |
Орудний | обшматаним | обшматаною | обшматаним | обшматаними |
Місцевий | на/у обшматаному, обшматанім | на/у обшматаній | на/у обшматаному, обшматанім | на/у обшматаних |