обшматований
ОБШМАТОВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обшматувати.
2. у знач. прикм. Те саме, що обшматаний 2. Христя глянула в вікно. - От і Чіпка йде.. - Та й обірваний та обшматований який, господи! (Мирний, І, 1949, 271); - І ось уяви собі, летить ця обшматована, обдерта людина у хмарах (Гончар, Тронка, 1963, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обшматований | обшматована | обшматоване | обшматовані |
Родовий | обшматованого | обшматованої | обшматованого | обшматованих |
Давальний | обшматованому | обшматованій | обшматованому | обшматованим |
Знахідний | обшматований, обшматованого | обшматовану | обшматоване | обшматовані, обшматованих |
Орудний | обшматованим | обшматованою | обшматованим | обшматованими |
Місцевий | на/у обшматованому, обшматованім | на/у обшматованій | на/у обшматованому, обшматованім | на/у обшматованих |