обійдений
ОБІЙДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обійти. - І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милістю бариновою обійдений? чи він у загоні живе? (Мирний, IV, 1955, 163); Історія літератури нашої творилася письменниками різних талантів і різного творчого шляху, але ніщо цінне з їхнього доробку не повинно бути обійдене (Не ілюстрація.., 1967, 16); // обійдено, безос. присудк. сл. Запрошень не одержали.. І не підуть же вони з 'ясовувати, чому їх обійдено (Ю. Янов., II, 1954, 88); В доповіді було по суті обійдено мовчанням те, як райком партії та його бюро добирали і виховували керівні кадри колгоспів (Рад. Укр., 9.XII 1960, 2).
@ Обійдений долею (судьбою і т. ін. ) - нещасливий, безталанний (про людину). До праці станеш [народе] на свій лан І в своїй хаті будеш пан; Коли не буде між тобою Ані голодних, ні трудних, Ані обійдених судьбою (Фр., XIII, 1954, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обійдений | обійдена | обійдене | обійдені |
Родовий | обійденого | обійденої | обійденого | обійдених |
Давальний | обійденому | обійденій | обійденому | обійденим |
Знахідний | обійдений, обійденого | обійдену | обійдене | обійдені, обійдених |
Орудний | обійденим | обійденою | обійденим | обійденими |
Місцевий | на/у обійденому, обійденім | на/у обійденій | на/у обійденому, обійденім | на/у обійдених |