одновухий
ОДНОВУХИЙ, а, е. Який має одне вухо; з одним вухом. - Маєш, Крук, щастя, що вже потрапив до мене, - сказав Юркові одновухий, мабуть, від шаблі якогось будьоннівця, начальник тюрми в мундирі легіонера Пілсудського (Козл., Ю. Крук, 1957, 418); З молодих біля худоби був і лишився один Василь Курмаз. Так уже судилося йому. Цей одновухий відлюдько біля скотини шукав собі відраду (Вол., Місячне срібло, 1961, 195).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одновухий | одновуха | одновухе | одновухі |
Родовий | одновухого | одновухої | одновухого | одновухих |
Давальний | одновухому | одновухій | одновухому | одновухим |
Знахідний | одновухий, одновухого | одновуху | одновухе | одновухі, одновухих |
Орудний | одновухим | одновухою | одновухим | одновухими |
Місцевий | на/у одновухому, одновухім | на/у одновухій | на/у одновухому, одновухім | на/у одновухих |