одутлий
ОДУТЛИЙ, а, е. З розпухлим, набряклим обличчям, тілом; брезклий. А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні похожає (Шевч., II, 1963, 201); Одутлий, блідий, стояв він перед лихварем.. і здававсь мало не старою людиною (Тулуб, Людолови, II, 1957, 36); // Товстий, опасистий. Сміявся в широку русяву бороду Денис, а череватий одутлий Сучок додавав свого поважного - го-го-го-го! - мов порожня бочка гула (Гр., II, 1963, 317); Привітавшись з Овчаренком, підполковник представив свого начштабу - поважного, одутлого майора (Збан., Доля, 1961, 83); * Образно. По кам 'яній вулиці міста наперегони мчали повні пасажирів одутлі автобуси і легкові машини (Панч, II, 1956, 76); // Збільшений в об'ємі від набрякання, розпухання і т. ін. (про частини тіла). Олексій Іванович був чоловік неабиякий: ..рот широкий.., ніс приплюснутий, а на кінці одутлий, мов волоська ріпа (Мирний, IV, 1955, 220); За сніданком Геннадій сидів з одутлим обличчям і розпухлим носом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 21); Метнув [Левко] на Карпа колючі очі і ждав. А той заглибився в книгу, щось шепотів, ворушачи одутлими губами (Цюпа, Назустріч.., 1958, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одутлий | одутла | одутле | одутлі |
Родовий | одутлого | одутлої | одутлого | одутлих |
Давальний | одутлому | одутлій | одутлому | одутлим |
Знахідний | одутлий, одутлого | одутлу | одутле | одутлі, одутлих |
Орудний | одутлим | одутлою | одутлим | одутлими |
Місцевий | на/у одутлому, одутлім | на/у одутлій | на/у одутлому, одутлім | на/у одутлих |