ожог
ОЖОГ, ОЖУГ, а, ч., розм. Палиця, якою перемішують жар, паливо. - То я тебе [кота] звідтам дістану, - вередував Яким і став ожогом мірити просто в котячий лоб (Ков., Світ.., 1960, 7); Ожугом зветься.. держално.. або й просто палиця, коли ними перемішують огонь і вони обпалились на кінці (Номис, 1864, № 6558).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ожог | ожоги |
Родовий | ожога | ожогів |
Давальний | ожогові, ожогу | ожогам |
Знахідний | ожог | ожоги |
Орудний | ожогом | ожогами |
Місцевий | на/у ожогу | на/у ожогах |
Кличний | ожогу | ожоги |