оздоблювальник
ОЗДОБЛЮВАЛЬНИК, а, ч. Те саме, що оздболювач. Віртуози-муляри опановують суміжні спеціальності: оздоблювальника, штукатура, теслі, монтажника (Рад. Укр., 8.VІІІ 1973, 2); Особливо вирішального значення набуває зараз теплотраса. Без неї будова, як без рук. Оздоблювальники не можуть штукатурити стіни, монтажники - встановлювати обладнання, випробовувати його (Роб. газ., 21.І 1964, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оздоблювальник | оздоблювальники |
Родовий | оздоблювальника | оздоблювальників |
Давальний | оздоблювальникові, оздоблювальнику | оздоблювальникам |
Знахідний | оздоблювальника | оздоблювальників |
Орудний | оздоблювальником | оздоблювальниками |
Місцевий | на/у оздоблювальнику, оздоблювальникові | на/у оздоблювальниках |
Кличний | оздоблювальнику | оздоблювальники |