озорений
ОЗОРЕНИЙ, рідко ОЗОРЯНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до озорити. Піднісшись вгорі на граніті, Спрямовував Ленін свій зір На далі московські, відкриті З озорених Ленінських гір (Бажан, Роки, 1957, 262); Вузькою смугою невода виплітається за веслом озоряна вода, зітхають береги (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 917); * Образно. Суспільно-творча діяльність М. Л. Кропивницького й І. К. Тобілевича, М. К. Заньковецької й Л. К. Саксаганського пройшла озорена передовими ідеями російських революціонерів-демократів та їх великого соратника Т. Г. Шевченка (Минуле укр. театру, 1953, 60); // озорено, безос. присудк. сл. Думами Леніна Путь нам озорено, Шлях наш на тисячі літ (Бичко, Сійся.., 1959, 241).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | озорений | озорена | озорене | озорені |
Родовий | озореного | озореної | озореного | озорених |
Давальний | озореному | озореній | озореному | озореним |
Знахідний | озорений, озореного | озорену | озорене | озорені, озорених |
Орудний | озореним | озореною | озореним | озореними |
Місцевий | на/у озореному, озоренім | на/у озореній | на/у озореному, озоренім | на/у озорених |