окантовка
ОКАНТОВКА, и, ж. Смуга, яка окантовує що-небудь. Я сидів, звісивши ноги до води, на окантовці портового причалу (Смолич, VI, 1959, 11); Максим.. пальцями заховує усмішку на відкопилених вустах, поверх яких весело вигинається зворушлива окантовка (Стельмах, І, 1962, 213); В Огієнкового сина, в минулому петлюрівського офіцера, кременчуцьке ЧК знайшло в окантовці надруковану на шовку українським текстом директиву-пам 'ятку (Гончар, II, 1959, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окантовка | окантовки |
Родовий | окантовки | окантовок |
Давальний | окантовці | окантовкам |
Знахідний | окантовку | окантовки |
Орудний | окантовкою | окантовками |
Місцевий | на/у окантовці | на/у окантовках |
Кличний | окантовко | окантовки |