окладник
ОКЛАДНИК, а, ч., іст. Той, хто обкладає податком. Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окладник | окладники |
Родовий | окладника | окладників |
Давальний | окладникові, окладнику | окладникам |
Знахідний | окладника | окладників |
Орудний | окладником | окладниками |
Місцевий | на/у окладнику, окладникові | на/у окладниках |
Кличний | окладнику | окладники |