оклунок
ОКЛУНОК, нка, ч. Те саме, що клунок. Баба з великим оклунком на плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (Вас., Незібр. тв., 1941, 226); Найближчої неділі випросив у матері оклунок проса, звалив його на плечі, поніс у Валки на базар (Минко, Моя Минківка, 1962, 94); *У порівн. Остапа в 'язали, Мов оклунок, сердешного На коника клали (Морд., І, 1958, 544).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оклунок | оклунки |
Родовий | оклунка | оклунків |
Давальний | оклункові, оклунку | оклункам |
Знахідний | оклунок | оклунки |
Орудний | оклунком | оклунками |
Місцевий | на/у оклунку | на/у оклунках |
Кличний | оклунку | оклунки |