ондулятор
ОНДУЛЯТОР, -а, ч., спец. 1. Електромеханічний телеграфний прилад для неперервного графічного записування прийнятих сигналів; застосовують у кабельній телеграфії та в радіозв'язку. 2. Прилад, в якому створюються періодичні електричні, магнітні або електромагнітні поля; проходячи через ондулятор, заряджені частинки випускають ондуляторне випромінювання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ондулятор | ондулятори |
Родовий | ондулятора | ондуляторів |
Давальний | ондуляторові, ондулятору | ондуляторам |
Знахідний | ондулятор | ондулятори |
Орудний | ондулятором | ондуляторами |
Місцевий | на/у ондуляторі | на/у ондуляторах |
Кличний | ондуляторе | ондулятори |