опозиціонер
ОПОЗИЦІОНЕР, а, ч. 1. Член, прихильник опозиції (у 2 знач.). V конференція КП(б)У.. дала рішучу відсіч всякого роду опозиціонерам, які намагались збити КП(б)У з ленінського шляху (Іст. УРСР, II, 1957, 198).
2. Той, хто протидіє, чинить опір кому-, чому-небудь або протиставляє свої погляди, дії і т. ін. іншим поглядам, діям і т. ін. Челканов сердечно обійняв Старика, свого запеклого опозиціонера, потім простяг руку Маркові (Мик., II, 1957, 505); Було в селі кілька вічних опозиціонерів церкві і її політиці (Вільде, Сестри.., 1958, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опозиціонер | опозиціонери |
Родовий | опозиціонера | опозиціонерів |
Давальний | опозиціонерові, опозиціонеру | опозиціонерам |
Знахідний | опозиціонера | опозиціонерів |
Орудний | опозиціонером | опозиціонерами |
Місцевий | на/у опозиціонері, опозиціонерові | на/у опозиціонерах |
Кличний | опозиціонере | опозиціонери |