опонент
ОПОНЕНТ, а, ч. 1. Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Втома.. була тільки при дебатах після реферату.., бо опонентів було аж п 'ять (Л. Укр., V, 1956, 380); Серед членів Ученої ради, крім опонентів, астрофізиком був тільки Цебрик (Руд., Остання шабля, 1959, 348).
Офіційний опонент - особа, якій офіційно доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту, визначенням позитивних якостей і недоліків, значення для науки.
2. Супротивник у суперечці; той хто заперечує кому-небудь. Він дискутував, шаленіючи, мимохіть хапаючи гудзики в опонента на грудях і викручуючи їх (Гончар, IV, 1960, 65); Твереза логіка хлопця справила враження на його опонента (Дмит., Розлука, 1957, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опонент | опоненти |
Родовий | опонента | опонентів |
Давальний | опонентові, опоненту | опонентам |
Знахідний | опонента | опонентів |
Орудний | опонентом | опонентами |
Місцевий | на/у опоненті, опонентові | на/у опонентах |
Кличний | опоненте | опоненти |