ординарний
ОРДИНАРНИЙ, а, е, книжн. 1. Який нічим не виділяється серед інших; звичайний, рядовий. Обідали у Княжевичів.. Здається, що всіх уже десь бачив, знаєш, такі всі звичайні, ординарні (Коцюб., III, 1956, 153); Професія Баркова була досить ординарна - театральний художник-декоратор (Собко, Стадіон, 1954, 66).
2. заст. Який займає вчену посаду, передбачену штатом; штатний. Він, професор ординарний на кафедрі російської історії, найменше всього був схожий на героя (Григ., Вибр., 1959, 401).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ординарний | ординарна | ординарне | ординарні |
Родовий | ординарного | ординарної | ординарного | ординарних |
Давальний | ординарному | ординарній | ординарному | ординарним |
Знахідний | ординарний, ординарного | ординарну | ординарне | ординарні, ординарних |
Орудний | ординарним | ординарною | ординарним | ординарними |
Місцевий | на/у ординарному, ординарнім | на/у ординарній | на/у ординарному, ординарнім | на/у ординарних |