орудка
ОРУДКА, и, ж., діал. Справа (перев. дрібна, незначна). Одного вечора, біжучи за якоюсь орудкою стебницьким трактом, він наскочив на велику купу селян (Фр., VIII, 1952, 382); Сусіди мої все люди або хворі, або заняті коло хворих, то їм не дуже вигідно робити мої орудки (Л. Укр., V, 1956, 428); Щоб її [Маланку] побачити, став [Лукин] частіше до тітки заходити, та все ніби за якоюсь орудкою (Кобр., Вибр., 1954, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орудка | орудки |
Родовий | орудки | орудок |
Давальний | орудці | орудкам |
Знахідний | орудку | орудки |
Орудний | орудкою | орудками |
Місцевий | на/у орудці | на/у орудках |
Кличний | орудко | орудки |