орудувати
ОРУДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. чим. Вправно діяти. Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (Н.-Лев., II, 1956, 323); Тихін Колодка навчився вже не тільки орудувати шаблею, але й добре воювати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 401); Коваль вправно орудував молотком.. Розпечений брусок гнувся, м 'явся в огняних бризках (Горд., II, 1959, 168); // Користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь. Трапляється й таке, що людина, яка в житті говорить соковитою, барвистою мовою, пише сухо, безбарвно, орудує буквально сотнею-другою слів... (Рильський, III, 1956, 413); - Ти вже заручена з ним? - питає мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом (Вільде, Сестри.., 1958, 538); // над чим, з чим, біля чого і без додатка. Виконувати яку-небудь роботу; поратися. Біля жатки вовтузиться один - лежить на спині на землі і орудує (Головко, І, 1957, 303); Михась орудує з гирями біля вагів (Чорн., Визвол. земля. 1959, 169).
2. чим. Заправляти, розпоряджатися. [Дід:] Роблять, що хотять: Сидір Кавун та писар орудують усім (К.-Карий, І, 1960, 51); - Ні, піп не старий.. Багатир, великим хазяйством орудує (Коцюб., І, 1955, 311); Із страшної Катерининої розповіді виходило, що в місті давно вже діє.. банда злодіїв та спекулянтів, яка орудує не десятками й не сотнями (Коз., Листи.., 1967, 183).
3. ким, чим. Керувати, правити ким-, чим-небудь. На гетьманстві.. був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (Укр.. казки, легенди.., 1957, 428); Санька фермою заправляє, орудує, доярки їй догоджають, а деякі бояться (Горд., Дівчина.., 1954, 204); Іван Череватенко орудував тоді незаможниками (Мик., II, 1957, 35); // ким, над ким, рідко. Верховодити над ким-небудь; попихати кимось. Живуть розумні брати.., всім тим добром користуються, а дурневі нічого не дають, та ще й орудують їм [ним], неначе наймитом (Стор., І, 1957, 43); [Казидорога:] Люди добрі, гляньте ви на те опудало! Доки ви ще дасте такому поганцеві над собою орудувати? (Фр., IX, 1952, 391).
4. Виявляти діяльність (перев. негативну); діяти. Всі аварії становили, безперечно, одну продуману систему. - Значить, на заводі орудують агенти пана Бастерта, - підсумував свою роботу Чайка (Собко, Запорука.., 1952, 137); - Сердюки, значить, орудують, - насупившись, промовив Данько. . - Вони, вони якраз найбільше. Кооперацію розграбували, в сільраді все перевернули догори дном (Гончар, II, 1959, 224).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | орудую | орудуємо |
2 особа | орудуєш | орудуєте |
3 особа | орудує | орудують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | орудуватиму | орудуватимемо |
2 особа | орудуватимеш | орудуватимете |
3 особа | орудуватиме | орудуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | орудував | орудували |
Жіночий рід | орудувала | |
Середній рід | орудувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | орудуймо | |
2 особа | орудуй | орудуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | орудуючи | |
Минулий час | орудувавши |