орчик
ОРЧИК, а, ч. Дерев'яний або залізний валок, до якого прикріплюють посторонки в упряжці; барок. Никодим Динька, наспівуючи лише одному йому відому пісеньку, ретельно вистругував орчика (Зар., На.. світі, 1967, 235); Повільно.., поскрипуючи ярмами, рушили воли, прогуркотіли орчиками коні (Логв., Літа.., 1960, 111).
@ Величатися (завеличатися, пишатися, запишатися і т. ін .) як порося на орчику - дуже величатися, пишатися і т. ін. - Чого ж ти запишалась як порося на орчику? - підштовхнув її трьома пальцями Карпо (Стельмах, II, 1962, 370).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орчик | орчики |
Родовий | орчика | орчиків |
Давальний | орчикові, орчику | орчикам |
Знахідний | орчик | орчики |
Орудний | орчиком | орчиками |
Місцевий | на/у орчику | на/у орчиках |
Кличний | орчику | орчики |