орієнтований
ОРІЄНТОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до орієнтувати. Час тривожний. І хтозна, - не орієнтовані як слід в обстановці - чи не нароблять там товариші якихось дурниць (Головко, II, 1957, 433).
2. у знач. прикм. Який орієнтується в чому-небудь; обізнаний з чимсь. [Огнєв:] Ви краще скажіть, зв 'язок з танковим корпусом вже є? [Майор:] Здається, нема, точно не знаю. [Огнєв:] Де він учора був? [Майор:] Не орієнтований (Корн., II, 1955, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | орієнтований | орієнтована | орієнтоване | орієнтовані |
Родовий | орієнтованого | орієнтованої | орієнтованого | орієнтованих |
Давальний | орієнтованому | орієнтованій | орієнтованому | орієнтованим |
Знахідний | орієнтований, орієнтованого | орієнтовану | орієнтоване | орієнтовані, орієнтованих |
Орудний | орієнтованим | орієнтованою | орієнтованим | орієнтованими |
Місцевий | на/у орієнтованому, орієнтованім | на/у орієнтованій | на/у орієнтованому, орієнтованім | на/у орієнтованих |